Епідемічний паротит

Епідемічний паротит (свинка, завушниця) - гостре високо контагіозне  інфекційне захворювання, яке характеризується лихоманкою, загальною інтоксикацією, враженням слинних залоз, а іноді статевих та інших залоз, нервової системи. Збудник хвороби - вірус, нестійкий поза організмом, руйнується при нагріванні та ультрафіолетовому опроміненні. Джерело інфекції - лише людина, хворий з яскравими ознаками захворювання чи без них. Хворий стає заразним за 1-2 дні до появи ознак хвороби та в перші 5 днів захворювання.

Вірус передається повітряно-крапельним шляхом. Сприйнятливість до епідемічного паротиту висока. Частіше хворіють діти. Особи чоловічої статі хворіють  у 1,5 рази частіше, ніж жіночої. В організм вірус потрапляє через дихальні шляхи. На слизовій оболонці розмножується та кров’ю розноситься по всьому організму. У залозах та нервовій системі він знаходить сприятливі умови для подальшого розмноження.

Інкубаційний період продовжується від 11 до 23 днів. У хворого підвищується температура тіла, з’являється слабкість, головний біль, болі в області вуха, який посилюється при жуванні, розмові, сухість у роті. Одночасно  чи пізніше з’являється набряк під однією з мочок вуха без зміни кольору шкіри та місцевого підйому температури (запалення привушної слинної залози). Збільшення залози відбувається швидко і протягом 3 днів досягає максимуму. На цьому рівні припухлість тримається 2-3 дні, а потім поступово, протягом 7-10 днів, зменшується. Температура тіла досягає максимального вираження на 1-2 день хвороби і продовжується 4-7 днів. У 60% випадків уражаються обидві привушні слинні залози. Зазвичай, через 4-5 днів після початку захворювання, коли починається зменшення запаленої залози, починається збільшення другої залози. Іноді уражаються підщелепні слинні залози. У 25% інфікованих захворювання перебігає без явних ознак хвороби.

Запалення яєчка частіше буває у дорослих – а 20-35% хворих. У більшості випадків на 5-7-й день від початку захворювання температура тіла знову зростає до 39-40єС, з’являються сильні болі в області мошонки та яєчка. Яєчко збільшується, досягаючи розміру гусячого яйця, стає болючим. Запалення яєчка може передувати враженню слинних залоз чи виникати одночасно. Іноді запалення яєчка розвивається при відсутності враженню слинних залоз. У 3-17% хворих уражаються обидва яєчка. У половині випадків (при відсутності спеціального лікування) запалення яєчка при епідемічному паротиті через 1-2 міс спричинює його зменшення з ослабленням функції. У випадку двостороннього зменшення яєчок після запалення доволі часто розвивається безпліддя.

Ураження центральної нервової системи при епідемічному паротиті буває у кожної десятої дитини, у хлопчиків у 3 рази частіше, ніж у дівчаток. У більшості випадків на 4 -7 день хвороби з’являється лихоманка, температура тіла  підвищується до 39єС і вище, з’являється сильний головний біль, блювота. У хворого розвивається запалення оболонок головного мозку (у 25-30% хворих). Одужання після запалення мозкових оболонок при епідемічному паротиті відбувається повільно. У декотрих хворих поряд із запаленням оболонок головного мозку розвивається запалення головного мозку, яке проявляється в’ялістю, сонливістю, порушенням свідомості. Пізніше у них можуть виникнути зміни  з боку центральної нервової системи у вигляді зміни поведінки, головного болю, судом, глухоти на одно вухо, порушенням зору. Після перенесеного захворювання любого ступеня тяжкості розвивається тривалий імунітет.

Лікування проводиться на дому. Хворі з ураженням центральної нервової системи та запаленням яєчка направляються у інфекційний стаціонар. Хворі із запаленням слинних залоз потребують постільного режиму, помірної рідкої молочно-рослинної їжі, полоскання ротової порожнини після кожного прийому їжі. Хворих ізолюють у домашніх умовах до 9 дня від початку захворювання.

Діти до 10 лет, контактні з хворим (які не хворіли на  епідемічний паротит), підлягають відокремленню на 21 день від початку контакту з хворим.

Вакцинопрофілактика. Як і вакцина для профілактики кору, вакцина для профілактики епідемічного паротиту почала застосовуватися у 60-х роках минулого століття. До цього часу епідемічний паротит найчастіше уражав дітей віком від 5 до 9 років, і епідемії траплялися кожні 3 роки. У зонах з помірним кліматом для паротиту характерна сезонність з максимальною кількістю захворювань узимку та навесні. З моменту запровадження вакцинації поширеність епідемічного паротиту та пов’язаних з ним ускладнень у світі значно зменшилася.

У США вакцину для профілактики епідемічного паротиту запроваджено у медичну практику в 1967 році, і до 1987 року було досягнуто зниження захворювань більш, ніж на 98%.

В Україні вакцинувати проти епідпаротиту почали у 1983 році, ревакцинацію запровадили з 1996 року.

За 10-річний період в Україні зареєстровано 352 тис. захворювань, 258 тис. з них серед дітей, питома вага яких склала 73,3%. Протягом 1999-2006 роки вже чітко просліджувалась тенденція поступового щорічного зниження захворювань відповідно з 66,4 на 100 тис. до 7,91. Останній показник – найнижчий за останні 10 років.

У м.Києві у 2006 році було зареєстровано 285 випадків ЕП, у 2007р. – 235, 2008р. – 196 випадків. У дощеплювальний період (1971 р.) у м.Києві реєструвалось до 7500 випадків (750,0 випадків на 100 тис. населення), тобто порівняно з дощеплювальний періодом захворюваність у 2008 році зменшилась у 7,2 рази.

Згідно Календаря щеплень, затвердженого наказом МОЗ України №48 від 03.02.06 р. “Про порядок проведення профщеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних біологічних препаратів» проти епідемічного паротиту в Україні щеплюють дітей у віці 12 місяців,  6 років та хлопців 15-річного віку. Для імунізації дітей у 12 місяців та 6 років застосовують комбіновану вакцину проти кору, краснухи та епідемічного паротиту (КПК), яка одночасно захищає проти цих  трьох інфекцій, щеплення хлопців у 15 років проводиться моновакциною.