Безпліддя в шлюбі - важлива і досить складна сучасна медико-соціальна проблема. Соціальна значущість її значною мірою залежить від демографічної ситуації. В країнах зі швидким ростом населення їй приділяється менше уваги, аніж там, де є дефіцит приросту населення. Незалежно від демографічних та соціальних умов неможливість мати власну дитину для кожної людини є важким життєвим випробуванням. Безпліддя нерідко стає причиною дизгармонії в шлюбі та розпаду сімей.

Епідидиміт (запалення придатка яєчка) може бути або ускладненням простатиту, або розвинутися незалежно від нього. У першому випадку причини і профілактика епідидиміту аналогічні таким при простатиті. Причинами самостійного розвитку запалення придатка яєчка можуть бути чинники як загальні (інфекційні хвороби), так і місцеві (травма або переохолодження органів мошонки).

Термін баланіт використовується  для  позначення запалення голівки статевого члена. Якщо до патологічного процесу залучається крайня плоть (у необрізаних чоловіків), тоді застосовується термін - баланопостит.

Баланіти можуть бути проявом або ускладненням венеричних хвороб: гонореї, трихомоніазу, кандидозу, первинного або вторинного сифілісу. Невенеричними причинами баланіту можуть бути фіксована лікарська еритема, контактний дерматит, псоріаз, червоний плоский лишай, склероатрофічний ліхен, эритроплазія Кейра і багато інших шкірних захворювань з клінічними проявами на голівці статевого члена.  

Уретрит - запальне захворювання стінки сечовипускального каналу. Розрізняють гонорейний і негонорейний уретрит. Останній може бути інфекційним і неінфекційним. Неінфекційний уретрит виникає при пошкодженнях сечовипускального каналу при діагностичних і лікувальних процедурах (травматичний уретрит), як реакція на харчові і медикаментозні алергени (алергічний), при порушеннях обміну речовин (фосфатурія, оксалурія, цукровий діабет). Конгестівний уретрит виникає в результаті венозного застою в простатовезікулярній судинній мережі. Розрізняють передній, задній і тотальний уретрит.

Простатит буває гострий та хронічний, неспецифічний і специфічний. Розрізнюють катаральний, фолікулярний та паренхіматозний простатити.

Збудником простатиту може бути: кишкова паличка, гонокок, стрептокок, стафілокок, трихомонади, хламідії тощо. Інфекція потрапляє в передміхурову залозу із задньої уретри, а при наявності гнійників та каріозних зубів гематогенним шляхом. У першому випадку до причин захворювання відноситься все те, що спричинює уретрит. Причинами ж гематогенного простатиту є загальноінфекційні хвороби або вогнища запалення в різних органах, звідки хвороботворні мікроби з потоком крові потрапляють в передміхурову залозу. Певну роль в механізмах захворювання простатитом грають, окрім хвороботворних мікробів, чинники, що сприяють їхній затримці і розмноженню в тканинах простати. Подібні чинники підрозділяють на загальні і місцеві. До перших відносять ослаблення організму, зниження його імунітету. Другими можуть служити місцеве переохолодження і порушене спорожнення передміхурової залози, застій в органах малого тазу. Про роль переохолодження свідчать часті випадки захворювання простатитом після купання в холодній воді, сидіння на холодній землі тощо. Порушення спорожнення передміхурової залози виникає при сидячій роботі, в результаті відхилень від нормального режиму статевого життя, при систематичному зловживанні гострою їжею, алкоголем. До того ж ведуть хронічні запори. У всіх перерахованих ситуаціях порушується кровообіг і лімфообіг в органах малого тазу, у тому числі і в передміхуровій залозі, що сприяє осіданню і розмноженню в цьому органі інфекції.