Поліомієліт
Поліомієліт – це інфекційне захворювання, збудником якого є поліовірус. Захворювання може виникнути в будь-якому віці, але найчастіше хворіють діти до трьох років (50-70% від загальної кількості хворих), у яких спостерігаються явища паралічу. В організм людини вірус потрапляє через рот, потім розмножується в єпітеліальних клітинах горла і кишечника. Інкубаційний період продовжується від 4 до 35 днів і частіше першими симптомами захворювання є лихоманка, слабкість, головний біль, блювота, закріп (чи, рідше, діарейний синдром), ригідність мґязів шиї та біль в кінцівках.
Поліовірус може проникати в кровґяне русло, а потім в центральну нервову систему, поширюючись по нервовим волокнам викликає загибель моторних нейронів, які передають сигнал мґязам. Уражені мґязи в подальшому не функціонують. Швидкий розвиток паралічу супроводжується мґязовими болями, спазмами та лихоманкою.
Поліомієлітні паралічі майже завжди незворотні. У самих тяжких випадках, які нерідко закінчуються летально, поліовірус атакує моторні нейрони стовбура головного мозку, що призводить до порушення дихання та викликає утруднене ковтання, розлад мови і асфіксію (бульбарний поліомієліт).
На початку циркуляція поліовірусу проходить приховано, до виявлення першого випадку паралічу кількість інфікованих складає близько двохсот людей. Тому ВООЗ вважає, що навіть один підтверджений випадок поліомієліту, викликаного диким поліовірусом фактично означає епідемію.
Люди хворіють на поліомієліт декілька тисяч років.
1403 – 1365рр. до н. е. на єгипетській стелі в Копенгагені зображена фігура чоловіка з тонкою „висушеною” ногою, що на думку багатьох може бути наслідком поліомієліту.
На початку 50-х років минулого століття епідемії поліомієліту реєструвалися в 70 країнах світу. Однією із найбільш вражених поліомієлітом країн були США, де в окремі роки кількість хворих досягала 60 тисяч. Високий рівень захворюваності відмічався також у Скандинавських країнах. Аналогічна картина спостерігалася і в більшості країн Європи. Найбільш ураженими поліомієлітом були густонаселені економічно розвинуті країни з летальністю до 30%.
У 1924-1925рр. найбільші групові захворювання спостерігалися в країнах СРСР. Так, у Білорусії захворіло близько 150 осіб. У цей час поліомієліт вперше був зареєстрований в Україні (56 випадків). Надалі спалахи поліомієліту відмічалися в Молдавії, Естонії, Вірменії та інших країни Радянського Союзу.
В 1954-1956 роках рівень захворюваності в СРСР значно зріс. Ця епідемія виникла не раптово. Починаючи з 1950 року, коли в СРСР було зареєстровано 2,5 тисячі випадків поліомієліту, показник захворюваності із року в рік збільшувався. У 1958 році зростання захворюваності було як за рахунок охоплення нових територій – областей, міст і районів, де раніше випадки поліомієліту не реєструвалися, так і за рахунок збільшення кількості випадків у раніше вражених населених пунктах. Проявлялася одна із особливостей епідеміології поліомієліту – швидкість розповсюдження і охоплення великих територій за короткий проміжок часу, що вірогідно обумовлено легким механізмом передачі.
Історія активної боротьби людства з поліомієлітом коротка. Розпочинається з появою специфічних поліомієлітних вакцин двох різних типів. Інактивована (убита) поліомієлітна вакцина (ІПВ), яку вводять за допомогою інґєкцій, розроблена у 1955 році Джонасом Солком і жива атенуйована (ослаблена) оральна поліомієлітна вакцина (ОПВ), розроблена Альбертом Себіним у 1961році.
Широке використання цих вакцин різко зменшило захворюваність поліомієлітом.
В 50-і роки (до появи вакцини) в Європейському регіоні щорічно на паралітичний поліомієліт хворіють 28,5 тисяч дітей.
В 60-і роки завдяки використанню вакцини проти поліомієліту в 12 країнах Європи припинено циркуляцію поліовірусу. Захворюваність паралітичним поліомієлітом зменшилась до 7671 випадків.
В 70-і роки ще в п’яти країнах Європейського регіону вдалося добитися припинення циркуляції поліовірусу, за звітними даними у 1975 році на паралітичний поліомієліт захворіло 1119 дітей.
У 80-і роки масштаби циркуляції диких поліовірусів різко скоротилися, ще в 12 країнах Європейського регіону передача збуднику припинена, зареєстровано 209 випадків паралітичного поліомієліту.
В 1959 році в Естонській радянській республіці проводиться перша масова імунізація живою поліомієлітною вакциною (де захворюваність на поліомієліт була дуже висока). Розпочата імунізація проти поліомієліту в інших республіках Радянського Союзу, в тому числі і Україні.
13 травня 1988 року на 41-й сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров’я була прийнята резолюція, в якій усім країнам світу пропагувалось скоординувати свої дії для викорінення поліомієліту до кінця 2000 року. Завдання глобальної ліквідації поліомієліту підтримали всі країни ВООЗ, в тому числі і Україна. Робота по ліквідації поліомієліту в країнах Європейського регіону проходила в досить складних умовах, особливо у 1990-1995рр. Успіх по ліквідації поліомієліту в країнах регіону, це результат величезного труда багатьох сотень та тисяч працівників охорони здоров’я. Синхронне проведення національних днів імунізації привело до значного скорочення циркуляції диких поліовірусів. У Європейському регіоні циркуляція диких поліовірусів припинилась у 1998 році, коли був зареєстрований останній випадок поліомієліту в Туреччині у не вакцинованого хлопчика, викликаний місцевим диким поліовірусом.
На прикладі нашого міста можна прослідкувати недоліки в здійсненні імунопрофілактики в період з 1990 по 1994рр., що сприяли не тільки активізації циркуляції поліовірусів з характеристиками, відмінними від вакцинних, але і виникненню 12 випадків паралітичного поліомієліту в 1994 році. Тому, навіть незначні зниження охоплення щепленнями проти поліомієліту протягом декількох років приводять до загострення епідемічної ситуації.
В період додаткової турової імунізації у 1996, 1998рр. щепленнями одночасно було охоплено 135633 дітей киян віком від 3-х місяців до 4-х років. Проведено 3 тури імунізації (1 - з 16 по 20 вересня 1996р.; 2 тур з 21 по 25 жовтня 1996р.; 3 – з 6 по 10 квітня та з 11 по 15 травня 1998р.
В результаті кількість випадків зменшилась з 12 випадків у 1994р. до 2-х випадків у 1996р.
З 1997 року в м. Києві випадки поліомієліту, де етіологічним фактором є дикий поліовірус, не реєструються.
У 2000 році фахівцями епідвідділу та вірусологічної лабораторії міської санепідстанції було підготовлено та подано до МОЗ України документи для сертифікації Києва, як території, вільної від поліомієліту.
21 червня 2002 року Європейська регіональна комісія по сертифікації ліквідації поліомієліту об’явила Європейський регіон ВООЗ (у т.ч. Україну) вільним від поліомієліту.
У світі із шести регіонів три сертифіковані, як „території вільні від поліомієліту” – це Американський регіон (у 1994р.), Західно-Тихоокеанський регіон – (у 2000р.) та Європейський (у 2002р.).
На сьогодні існує реальна загроза завозу дикого поліовірусу з ендемічних регіонів (Східно-Середземноморського, Африканського та регіону Південно-Східної Азії).
Так, у 2005 році зареєстровано спалахи поліомієліту у Ємені (400 випадків) та Індонезії (205 випадків). Вірус завезений із Судану, походженням із Північної Нігерії. Територіями дикого поліовірусу залишаються Нігерія, Індія, Афганістан, Пакистан. Нігерія складає більше 80% усіх випадків поліомієліту зареєстрованих в світі.
Для підтримання статусу країни вільної від поліомієліту та профілактики поліомієліту робота фахівців направлена на підтримання високого рівня охоплення щепленнями дітей проти поліомієліту (не менше 95%), подальше впровадження інактивованої поліомієлітної вакцини, безпечне зберігання інфікованого чи потенційно інфікованого матеріалу дикими поліовірусами в лабораторіях.
З 2001 року в місті розпочалось застосування інактивованої поліомієлітної вакцини (ІПВ). Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) стимулює виробку захисних антитіл в крові і таким чином перешкоджає проникненню поліовіруса в центральну нервову систему. Інактивована поліомієлітна вакцина (ІПВ) не викликає розвиток вакциноасоційованого паралічу, як це іноді спостерігається після введення оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ). Деякі дослідники віддають перевагу саме цій вакцині, оскільки вона не приводить до виділення вірусів у навколишнє середовище.
Поліомієліт - одна з небагатьох інфекцій, які можуть бути повністю ліквідовані, тому що поліовірус уражає тільки людей, є ефективна вакцина, а імунітет зберігається протягом всього життя.
Ліквідація поліомієліту в усьому світі буде можлива тільки після того, коли буде зупинено циркуляцію поліовірусу в усіх країнах світу.