Герпес

Опубліковано в Хвороби, що передаються статевим шляхом

Простий герпес займає  провідне  місце серед вірусних хвороб людини, а 95% населення є носіями вірусу. Згідно з даними ВООЗ в останні роки  збільшується захворюваність на цю інфекцію, а також кількість  ускладнених форм. Збудник - вірус  простого  герпесу.  Розрізняють два типи вірусу. Перший тип передається повітряно-крапельним,  рідше  контактним, шляхом  і  спричиняє ураження шкіри обличчя /особливо  навколоротової ділянки/. Другий тип вірусу передається переважно статевим  шляхом і є причиною розвитку генітального герпесу.  Характерною  особливістю   герпетичної інфекції людини є те, що після першого контакту з нею вірус пожиттєво  зберігається у латентному стані в регіонарних сенсорних гангліях. У розвитку інфекційного процесу  має  значення стан макроорганізму, у третині  випадків хвороба рецидивує до 6-8 і більше  разів на рік. Після інфікування в організмі утворюються антитіла  до  вірусу простого герпесу і в подальшому  впродовж усього життя зберігаються на відносно постійному рівні. Рецидиви  хвороби ці антитіла не попереджують. Найчастіша  локалізація:  губи, обличчя, кон`юнктива і рогівка ока, сідниці.  Первинний  ГЕНІТАЛЬНИЙ  ГЕРПЕС виникає після 1-10-денного інкубаційного періоду і проявляється у жінок гострим везикульозним вульвовагінітом або ендоцервіцитом, у чоловіків - гострим герпетичним баланопоститом.

 

Як уже вказувалось, вірус простого герпесу тип 2 (ВПГ-2) є чинником герпесу статевих органів. Основною ознакою герпетичної інфекції є отримання на все життя прихованої інфекції, яка може повторно активізуватися, спричинюючи один чи більше витків захворювання. Прихована інфекція ВПГ-2 в першу чергу з’являється в нейронах, що містяться в корінцях нервових гангліїв. Клінічний спектр ВПГ-2 включає первинну інфекцію, що характеризується появою пухирців на вульві або пенісі, які через деякий час розриваються, залишаючи дрібні, болючі виразки. Виразки загоюються через 1-3 тижня, хоча у імуноскомпрометованих пацієнтів загоєння може перебігати дуже повільно. За різними оцінками, частка симптоматичних інфекцій дорівнює від 13% до 37% і ймовірно є ще вищою у ВІЛ-позитивних осіб. Субклінічна інфекція може бути пов’язана зі зниженням інфекційного вірусного навантаження. Вірус передається з виділеннями статевих органів. Передача ВПГ-2 новонародженим під час пологів може привести до руйнівної системної інфекції та енцефаліту. На щастя, ризик герпесу новонароджених у ВІЛ-негативних вагітних жінок, які мешкають у промислово розвинутих країнах, низький (менше 3%).

Герпес статевих органів – одне з найрозповсюдженіших захворювань, при якому виникає виразка статевих органів. За оцінками, у США, наприклад, ВПГ-2 уражені від 40 до 60 мільйонів людей, при відсотковому співвідношенні 1-2 мільйони інфекції і 600-800 тисяч клінічних випадків на рік. Розповсюдженість у популяції 30-40-літніх людей складає приблизно 30%. У цілому, у жінок розповсюдженість вища, ніж у чоловіків, особливо серед молоді. Однакові незалежні фактори інфекції ВПГ-2 були ідентифіковані у осіб обох статей: старший вік, більш вища кількість сексуальних партнерів за життя, позитивна серологія ВІЛ і позитивна серологія сифілісу. Розповсюдженість у розвинутих країнах може варіювати від 2% до 74% в залежності від країни, віку, статі або міського, або сільського району. До 40% випадків зафіксовано у жінок у віці від 15-19 років у сільській місцевості Коста-Ріки, Кенії (Кисуму) та Мексики (Мехико). Дослідження, проведене на водіях вантажівок в Бангладеші, показало більш високу розповсюдженість ВПГ-2 (25,8%) у порівнянні з сифілісом (5,7%), гонореєю (2,1%) і хламідіями (0,8%).

Нарешті, з’явились цілком достатні свідчення того, що інфекція ВПГ-2 є головним супутнім фактором інфекції ВІЛ. У розвинутих країнах, де інфікованість ВПГ-1 у дитячому віці знизилась, серорозповсюдженість ВПГ-2 збільшилась, припускається можливість захисного ефекту ВПГ-1 проти зараження ВПГ-2, хоча ВПГ-1, вочевидь, фактично не впливає на ризик ураження на ВПГ-2.

Перспективи розробки вакцини проти ВПГ-2, яка могла б забезпечити стерильну імунність, вважається нереальною. Мета розробки такої вакцини складає скоріше в запобіганні встановленої прихованої інфекції, блокуючи доступ вірусу до чутливих гангліїв, зниження тяжкості симптомів або зменшення кількості рецидивів.

Шляхи зараження:

Основний шлях зараження – проникаючий секс без презерватива.

Інфікування вірусом може відбуватися при поцілунках, доторкуваннях до уражених ділянок.

Передача вірусу можлива від інфікованої матері до дитини.

Розвиток захворювання

Інкубаційний період при генітальному герпесі становить у середньому від 2 до 10 днів, досягаючи іноді 3 тижнів.

Симптоми

Відчуття поколювання, пекучого болю або свербіння в генітальній або анальній ділянці. У чоловіків ці явища спостерігаються на шкірі статевого члена, навколо заднього проходу або в прямій кишці. У жінок зазвичай уражається генітальна ділянка, включаючи піхву, а також пряма кишка.

Загальне нездужання може супроводжуватись підвищенням температури і, можливо, появою болю в ногах або в паху.

Пізніше у зоні ураження з’являються маленькі червоні вузлики, що перетворюються на пухирці (везикули), наповнені прозорою рідиною.

Пухирці лопаються з утворенням невеликих червоних виразок, що можуть бути болючими.

Якщо виразки розташовані на сухих ділянках шкіри, то через 1-2 тижні вони гояться з утворенням кірочок.

Якщо ранки контактують із сечею, то сечовипускання може бути болючим.

Інфекція тривалий час може перебігати зовсім безсимптомно. Однак у разі переохолодження, вираженої фізичної і психоемоційної втоми вірус нагадує про себе. Рецидивує у 50-75% хворих.  Серед  провокуючих   чинників стреси,  менструація,  переохолодження тощо.

Наслідки: Вірус герпесу впливає на перебіг вагітності, нерідко призводить до мимовільних викиднів і загибелі плоду, інфікування немовлят. Оскільки знищити сам вірус поки що неможливо, лікування спрямоване на зменшення болю під час загострень та на запобігання рецидивів хвороби.

Обстеження проводиться шляхом визначення рівня антитіл методом імуноферментного аналізу та іншими. Одним з найбільш ефективних засобів профілактики генітального герпесу є презервативи.

Інформацію підготував доктор Володимир Симоненко, кандидат медичних наук. YouTube @doctorvolodymyrsymonenko4495