Вірусний гепатит B
Вірусний гепатит В належить до інфекцій, що представляють надзвичайно серйозну медичну та соціальну небезпеку. До 10% дорослих та до 90% дітей, які перенесли інфекцію, стають носіями вірусу гепатиту В з подальшою хронізацією паталогічного процесу та розвитком цирозу та раку печінки (гепатоцелюлярної карциноми). Вірус гепатиту В визнано Всесвітньою Організацією охорони здоров’я, як основний етіологічний агент первинного раку печінки, що приблизно складає 80% первинних ракових захворювань печінки. Кожного року у світі від гострого вірусного гепатиту В та його наслідків помирає від 1,5 до 2 млн. осіб, з них біля 100 тис. від блискавичного гепатиту, 500 тис. -– від гострого гепатиту, біля 700 тис. – від цирозу печінки та 300 тис. – від первинної гепатокарциноми. За останні 15 – 20 років від вірусного гепатиту В померло більше людей, ніж від бойових дій за час другої світової війни. Вірусний гепатит В це типова кров’яна інфекція. Концентрація вірусу інфікованої людини сягає 109 віріонів в 1 мл крові, а інфікуюча доза міститься в 0,00004-0,000001 мл крові. Передача вірусу відбувається через кров: при внутрішньовенному введенні наркотиків, через наколювання, косметичні процедури, прямі статеві контакти, від матері до дитини під час пологів, при проведенні інвазивних маніпуляцій з діагностичною та лікувальною метою, при побутових контактах через рани та мікротравми при користуванні спільними приладами для гоління, зубними щітками, рушниками, тощо. Період від зараження до прояву первинних симптомів в середньому складає від 45 до 180 днів.
Захворювання розвивається поступово, з тривалим початковим періодом. Початок хвороби може бути схожий на розвиток простудного захворювання, з’являється слабкість, апатія, катаральні явища верхніх дихальних шляхів, диспептичні прояви. Погіршується апетит аж до анорексії, турбує незначний свербіж шкіри, болі в суглобах. Поступово темніє сеча та світліє кал. Серед клінічних варіантів гепатиту В найнесприятливішим щодо прогнозу є спленомегалічна форма. Вона характеризується збільшенням селезінки на всіх етапах паталогічного процесу, частим рецидивом хвороби, прогресуючою хронізацією і раннім розвитком цирозу печінки. Можливі різні наслідки: від повного одужання до розвитку важких блискавичних форм або хронічної інфекції. Одним із грізних клінічних варіантів вірусного гепатиту В є блискавична форма, яка майже в 95% закінчується летально. Частота переходу гострого ГВ у хронічний становить 7-10%, а у цироз печінки – 1,2%. Перехід у цироз спостерігається не тільки через декілька років від початку захворювання, але й протягом декількох місяців. Швидко прогресуючий вірусний цироз розвивається як наслідок вірусного гепатиту з безперервно активним перебігом. Повільно прогресуючий цироз формується в процесі рецидивуючого перебігу або розвивається приховано після перенесеної гострої інфекції. За останні 10 років захворюваність вірусним гепатитом В у м. Києві знизилась у 8 разів, з 1293 випадків (49,2 на 100 тис. населення) у 1999р. до 175 (6,4) у 2008р. Рівень захворюваності гепатитом В у 2008р. був самий низький за останні 30 років.
В останні роки змінилась вікова структура захворюваності. Питома вага хворих на гепатит В у віці 15-29 років складає понад 70%. Зростання епідемічної значущості передачі збудника гепатиту В при ін’єкційному введенні наркотиків і статевим шляхом пов’язано з інфікуванням, насамперед, осіб молодого, працездатного і репродуктивного віку. Це впливає не тільки на рівень захворюваності, але й на клінічні прояви інфекції. Можливість тривалого перебування вірусу в організмі таких осіб сприяє формуванню затяжних, рецидивуючих та хронічних форм гепатиту В, що призводить до постійного розповсюдження інфекції. Проте до 95% випадків захворювань на гепатит В можна попередити шляхом вакцинації. Крім того, вакцинацією можна досягти зниження частоти виникнення первинного раку печінки. Перша плазменна вакцина для профілактики гепатиту В з’явилась у 1982 році, а вже через 4 роки було створено генно-інженерну вакцину другого покоління. На сьогодні багатьма фармакологічними фірмами світу виробляються моновакцини та комбіновані вакцини (проти гепатиту А та гепатиту В), проти дифтерії, кашлюку, правцю гепатиту В). З 1986 року понад 140 країн світу включили вакцинацію проти гепатиту В до своїх національних календарів планових щеплень. Як приклад ефективності вакцинації проти ГВ може служити Італія. Вибіркова вакцинація в Італії почалася у 1983 році, було охоплено 99,9% новонароджених та 90% підлітків. Уже через місяць після останньої вакцинації (за схемою 0,1,6 місяців) антитіла до HBsAg виявлялися у 98,9% і протягом 5 років зберігалися у 96% дітей.
Широке застосування в світі вакцин для профілактки гепатиту В засвідчило, що вони належать до малореактогенних препаратів. У частини щеплених (до17%) можуть розвиватися місцеві реакції у вигляді почервоніння та ущільнення у місці введення. Можливі також загальні реакції, які проявляються короткочасним підвищенням температури, порушенням загального самопочуття, нездужанням. Реалізація програм вакцинопрофілактики гепатиту В порушує питання про можливу сумісність цієї вакцини з іншими вакцинами, в першу чергу з вакциною БЦЖ, яку дитина отримує на третю добу життя. Дослідження показали, що при введенні рекомбінантної вакцини для профілактики гепатиту В у перші 24-48 годин життя з наступною вакцинацією проти туберкульозу побічні взаємообумовлені впливи не відзначаються.
З початку введення імунізації проти гепатиту В в Україні застосовувалось декілька вакцин різних виробників:
1. ENGERIX –B виробництва GlaxoSmithKline Biologicals s.a., Бельгія;
2. Hepavax-Gene виробництва GreenCross Vaccine Corporation, Корея;
3. H-B-VAX II виробництва Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди;
4. Euvax-B виробництва LG Life Sciences Ltd, Корея;
5. Heberbiovac HB виробництва Центра генної інженерної і біотехнології та Національного центру бакпрепаратів, Куба;
6. ШАНВАК-В виробництва Shantha Biotechnics Pvt.Ltd. , Індія;
7. Twinrix – для профілактики гепатиту А та В GlaxoSmithKline Biologicals s.a., Бельгія;
З 1998 року в м.Києві було впроваджено імунізацію медичних працівників, дітей народжених від антигенпозитивних матерів, а з 2000 року щеплення проводяться усім дітям до року згідно календаря щеплень. Аналіз захворюваності медичних працівників показав, що у дощеплювальний період 1990-1998рр. показники захворюваності в середньому були в 1,8 рази, а в окремі роки (1990 та 1994р.) в 3,5 та 2,3 рази вище рівня захворюваності дорослого населення. За цей період зареєстровано 2 летальних випадки (1989р. – лікар-хірург, 1991р. – медсестра реанімаційного відділення). Починаючи з 1992 року жодного летального випадку серед медичних працівників.не було зареєстровано. З початком вакцинації захворюваність гепатитом В серед медпрацівників у порівнянні з дощеплювальним періодом знизилась з 32 випадків у 1998р. до 4 – у 2007р., а за 2008 рік не було зареєстровано жодного випадку захворювання. Всі зареєстровані випадки відмічались у не щеплених осіб та не повністю щеплених. Ефективність імунізації також підтверджується динамікою зниження захворюваності серед дітей від 0 до 6 років. В 2000 р. було зареєстровано 6 випадків серед дітей до 1 року, протягом 2001-2004 рр. рівень захворюваності знижується до 1 - 2 випадків, а з 2005 р. не реєструється жодного випадку захворювання. Поступово знижувався рівень захворюваності і у віковій групі 3 - 6 років (у 2000р. – 8 випадків до 2 випадків у 2006 р.). У 2007 р. вперше не зареєстровано жодного випадку у даному віці.
Таким чином, застосування специфічної профілактики у м. Києві сприяло зниженню захворюваності на вірусний гепатит В, як в цілому серед населення усіх вікових груп та контингентів, а особливо дітей та медичних працівників.