Головний біль (цефалгія)
Головний біль (цефалгія) - один з найчастіших симптомів різних захворювань. Локалізується від рівня орбіт до підпотиличної області. У широкому сенсі це поняття включає також і лицьові болі. Анатомічні утворення, з якими найчастіше пов'язаний розвиток головного болю, - сосуди артеріального кола великого мозку, венозні пазухи, базальні відділи твердої мозкової оболонки, V, IX, Х черепні нерви і три верхні шийні корінці; больовими рецепторами багаті всі тканини скальпу.
В більшості випадків головний біль - судинного ґенезу, тобто обумовлений дилатацією або спазмом інтра- і екстракраніальних артерій: різні варіанти мігрені і суміжні з ними вазомоторні цефалгії, цереброваскулярні захворювання і головний біль при артеріальній гіпертензії. Інтенсивний головний біль виникає при подразненні мозкових оболонок (менінгіти, субарахноїдальний крововилив). Цефалгія, викликана об'ємними інтракраніальнимі процесами, нерідко супроводжується блювотою без відчуття нудоти.
Головний біль - головний компонент посткоммоційного синдрому. Велику групу складають головні болі при загальних токсичних і метаболічних захворюваннях. Головний біль – неминучий супутник всіх інфекційних захворювань, що перебігають з високою температурою. Як локальний, так і дифузний головний біль нерідко виникає при захворюваннях очей і параназальних синусів. Головний біль при шийному остеохондрозі не обмежується шиєю і потилицею, а може поширюватись в лобово-орбітальну область.
Одна з частих причин головного болю - психогенні цефалгії. Багатолітній головний біль нерідко служить єдиним проявом прихованої депресії; з депресією також пов'язано не менше половини атипових лицьових болів. Суміжну групу складають головні болі напруження, обумовлені емоційними перевантаженнями; при цьому патогенетичним механізмом служить спазм м'язів скальпу. Рідкий і тому складний для розпізнавання варіант головного болю виникає при різкому звуженні носових ходів, обумовленому алергічними ринітами.
Діагноз не викликає труднощів при типовій мігрені, трігемінальной невралгії, гіпертонічному кризі тощо. В багатьох випадках потрібне тривале спостереження. Найбільш важливу роль грають виміри артеріального тиску і дослідження очного дна для своєчасного виявлення застійних дисків зорових нервів. Аби виключити супратенторіальні об'ємні процеси, необхідна ехоенцефалографія. Електроенцефалографія може виявити вогнище патологічної активності або загальномозкові зміни електричної активності, що виключають невротичний характер цефалгії. У всіх випадках інтенсивних або затяжних головних болів необхідне краніографічне дослідження, комп'ютерна томографія, дослідження цереброспінальної рідини.