Рожевий лишай

Рожевий лишай Жибера описано у 1860 році дерматологом Gibert. Відноситься до групи еритематозно-сквамозних дерматозів. Багато дерматологів висловлюється на користь інфекційного походження рожевого лишая. На користь цього вказує початок захворювання з так званої “материнської цятки” слідом за якою, на протязі тижневого терміну, висипні елементи починають поступово розповсюджуватися. Захворювання спочатку супроводжується незначними порушеннями загального самопочуття, головного болю, субфебрільної температури, інколи збільшення шийних лімфовузлів. Іноді рожевий лишай виникає після стрептококової ангіни, афтоподібних захворювань у ротовій порожнині, грипу, ГРЗ. Відмічається сезонність захворювання, головним чином у весняно-осінній період.

Клінічна картина рожевого лишая вельми типова. На початку захворювання з’являється одна пляма великого розміру, рожево-червоного кольору, округлої, а частіше овальної форми. Центральна частина плями злегка запавша та вкрита зморшкуватим епідермісом подібно “цигарковому паперу” – так звана “материнська цятка” через 7-8 днів центральна частина плями набуває жовтого кольору та починає злегка лущитись слідом за “материнською цяткою”, а інколи і без неї, через 8-12 днів з’являються нові рожеві плями розміром від просяного зерна до нігтьової пластинки. Висипи розповсюджуються симетрично на шкірі тулуба та кінцівках по лінії розщеплення шкіри  (лінії Лангера), “материнські цятки” або “медальйони” не завжди з’являються раніше висипки часто-густо вони регресують на момент звернення хворого до лікаря.

Висипка поступово стає блідою, після неї залишаються пігментні плями, які не залишають слідів на шкірі. Захворювання може тривати 6-8 тижнів. Дерматоз проявляється головним чином у вигляді плямистих елементів. Подекуди мають місце атипові форми рожевого лишаю: уртікарна; везікульозна; папульозна; міліарна. Вони часто поєднуються з звичайною формою. В зв’язку з нераціональним лікуванням, частим миттям, а також у осіб, що уражені загальним гіпергідрозом, висипка рожевого лишая набуває яскраво-червоного кольору, плями зливаються і набувають вигляд еритематозних ділянок. В пахвинно-стегнових складках з’являються плямисті або плямисто-папульозні, а інколи плямисто-уртікарні елементи.

Поруч з рожевим лишаєм описують еритематозно-сквамозний дерматоз, що частково нагадує це захворювання і відоме під назвою pityriasis circinata et marginata Vidal. Дар’є називав цей дерматоз – гігантським рожевим лишаєм. За морфологією та динамікою він суттєво відрізняється від лишая Жибера. При лишаї Відаля має місце дуже незначне число висипів, вони значно більших розмірів (до 5-8 см) червоно-жовтого кольору. Свербіж шкіри відсутній. Висип існує 2-3 місяці і погано піддається лікуванню.

Діагностика рожевого лншая Жибера у типових випадках не є складною. Частіше за все його диференціюють з себорейною екземою, одначе, наявність “медальйонів”, характер лущення, кольори висипів, відсутність характерної від себореї локалізації (волосяна частина голови, обличчя) дозволяє розрізняти захворювання. При себорейній екземі не має характерного розміщення елементів по лініях Лангера. Захворювання має хронічний перебіг. Себореїди захворювання представлено висипом жовтого кольору різних відтінків, з різкими границями та незначним лущенням. Інколи висип зливається у великі вогнища з блідою центральною частиною. Захворювання носить хронічний характер, суб’єктивні відчуття-відсутні. Сифілітична розеола висипає рясно, симетрично, плями блідо-рожевого кольору, не лушаться або інколи має місце незначне лущення. Підтверджує діагноз результати серологічного дослідження. Псоріаз – первинним елементом є дермо-епідермальна папула, вкрита білими сріблястими лусочками, які поступово збільшуються та можуть зливатись у великі вогнища. Псоріатичний висип розташовується на шкірі кінцівок, суглобів, волосяної частини голови, долонях, підошвах. При пошкрябуванні папул спостерігається симптом Ауспіца.

Лікування призначається лікарем: при скаргах на печію та свербіж призначаються збовтувані суміші (з цинком, тальком, гліцеріном); антигістамінні препарати. Не рекомендується застосовувати пасти й мазі, оскільки це може спричинити загострення процесу, з цієї самої причини не рекомендується купатися, особливо із застосуванням мила й мачули. Не бажано носити синтетичну та шерстяну білизну.