Демодекоз

Демодекоз – захворювання з групи акаріазів, досить поширене в усіх кліматичних зонах. Питання виникнення демодекозу, збудником якого є кліщі Demodex (Д.) folliculorum та D. brevis, та погляди на значущість цих паразитів у перебігу дерматозу  недостатньо вивчені так само як і патогенез, клініка, діагностика та лікування.

Деякі автори пов’язують тяжкість перебігу демодекозу з супутніми захворюваннями травного каналу, жовчовивідних шляхів, гормональною дисфункцією, гіперфункцією та гіперплазією сальних залоз, зменшенням хімізму шкірного сала, безконтрольним застосуванням стероїдних препаратів, імунними розладами. Разом з тим, досі не з’ясовано процес реалізації цих факторів у клінічні симптоми демодекозу.

Кліщі, які проживають в шкірі здорових людей – це мікроскопічні червоподібні кліщі, які відносяться до роду Demodex. Вони відомі майже з середини ХІХ століття, визначаються у людей всіх рас і вікових груп, на всіх континентах, у всіх кліматичних зонах.

В організмі господаря впродовж двох тижнів кліщі проходять декілька фаз розвитку: від яйця до дорослої особи.

Поза організмом в сприятливих умовах (вологість, температура біля 200С) вони зберігають життєздатність на протязі декількох днів і гинуть при температурі 500С.

Носійство кліщів характерне відсутністю ознак захворювання шкіри і скарг пацієнтів. З віком частота носійства поступово збільшується, досягаючи у похилих людей 100 %. Їх знаходять переважно на обличчі, підборідді, віях. Головними місцями проживання є волосяні фолікули, сальні залози. На здорову людину кліщі можуть перейти від носія чи хворого при безпосередньому контакті, через предмети загального користування (одяг, рушники). Можливі випадки зараження в перукарнях, масажних кабінетах.

Клініка. До виникнення клінічних проявів пацієнти інколи відмічають свербіж, поколювання, ворушіння, печію.  Захворювання може протікати поступово або гостро, інколи на протязі багатьох років. Найбільш типова локалізація заражень при демодекозі – в ділянці носо-губної складки, крил носа, на віях, підборідді, перенісся, в середній частині чола, але вони можуть розповсюджуватись на все обличчя, волосяну частину голови і інколи на шию, груди, спину. Клінічні прояви цього захворювання різноманітні – від невеликого почервоніння, злущування до папул, пустул, кірок. Загострення захворювання може супроводжуватись набряком, мокненням, навіть, тимчасовою непрацездатністю.

При задавнених формах демодекозу спостерігають вогнищеві або дифузні стовщення шкіри, відчуття стягування і зменшення її еластичності, серозні, іноді кров’янисто-гнійні шкірочки, почервоніння різного ступеня. При занедбаних формах захворювання внаслідок приєднання вторинної гноячкової інфекції з’являються великі пустули.

Запропоновано декілька класифікацій клінічних форм демодекозу, за якими виділяють еритематозно-сквамозну, папульозну, або папульозно-везикульозну; пустульозну; розацеоподібну; комбіновану; малосимптомну форми захворювання.

Обґрунтовуючи запропоновану класифікацію, автори дають детальну характеристику цих клінічних форм демодекозу. Зокрема, зазначають, що при еритематозно-сквамозній формі в зонах ураження спостерігають лущення на тлі почервоніння шкіри. Захворювання, як правило, починається у весняний або літній період. Тривалість існування клінічних симптомів до 2 міс., потім вони поступово зникають або їх інтенсивність зменшується. Навесні наступного року у більшості пацієнтів знову виникає рецидив захворювання.

Папульозна або папульозно-везикульозна форма – найбільш поширена форма демодекозу. Крім обличчя, досить часто спостерігають ураження інших ділянок шкіри (вушних раковин, шиї, спини, живота). Основними ознаками цієї клінічної форми є папульозний або папульозно-везикульозний висип, завжди фолікулярний. Розміри папул від 0,5 до 2 мм. Забарвлення їх різної інтенсивності: від рожевого до інтенсивно-червоного. На поверхні деяких папул з’являються сріблясті лусочки або мікровезикули, які можуть трансформуватись у мікропустули.

При пустульозній формі демодекозу клінічні ознаки нагадують фолікуліт, прості вугри, розацеоподібну або комбіновану форму ураження, але з переважанням пустульозного висипу.

Клінічні прояви розацеоподібної форми демодекозу подібні до таких справжньої розацеа. Деякі автори пропонують виділяти три типи патологічного процесу.

Справжня розацеа, для якої характерні стійка еритема, переважно на шкірі носа, телеангіектазії, періодичний прилив крові до обличчя внаслідок ендогенних, психогенних і зовнішніх подразнень. Під час лабораторного (мікроскопічного) дослідження зіскобів з зон еритеми кліщів D. folliculorum та D. brevis виявляються не завжди. Проведення антипаразитарного лікування неефективне.

Розацеа, ускладнена демодекозом. Крім звичайних проявів розацеа, спостерігають розсіяні мікропапули й фолікулярні мікропустули, в яких містяться кліщі  D. folliculorum та D. brevis. При антипаразитарному лікуванні зникають гноячки й папульозні висипання, проте стійка еритема та телеангіектазії залишаються.

Розацеоподібна форма демодекозу, нагадує справжню розацеа, але при проведенні лабораторного дослідження виявляють велику кількість кліщів. Утворення пустул може бути наслідком як паразитування і життєдіяльності самих кліщів, так і дії супутньої гноячкової мікрофлори.

За частотою виявлення особливе місце посідає комбінована форма захворювання. При цьому в одного хворого виникають елементи висипу, характерні для всіх інших клінічних форм. Комбінована форма виникає на тлі будь-якої іншої клінічної форми демодекозу або самостійно, з початку захворювання.

Для малосимптомної форми демодекозу характерні еритематозно-лущаві плями, дрібнофолікулярне лущення, поодинокі дрібні папуло-везикули і везикуло-пустули, нерясний папуло-фолікулярний висип.

Запропонована ще одна класифікація клінічних форм демодикозу, за якою виділяють малосимптомну, еритематозно-сквамозну, акнеформну, розацеоформну, сикозиформну і дрібновузликову форми демодекозу. Залежно від поширення запального процесу пропонується виділяти наступні форми демодикозу: обмежена з локалізацією висипу переважно у зморшках шкіри на обличчі та біля кутів очей; дифузна, при якій уражається вся шкіра обличчя; поширена – запальний процес поширюється за межі обличчя.

Успіх у лікуванні можливий лише при комплексному підході, який використовується в клініці HBS.        

Профілактика. Враховуючи, що головним шляхом передачі кліщів є безпосередній контакт між людьми, при проявах своїх ніжних і теплих почуттів до рідних, близьких, друзів бажано уникати доторкань обличчя, щоб не захворіти. Необхідно користуватись індивідуальними рушниками.