Кропив'янка

Етіологія і патогенез. Чинники, вплив яких може спричинити розвиток кропив’янки:

Неповністю перетравлені білкові продукти, особливо на тлі патології шлунково-кишкового каналу, а також харчові алергени.

Мікроорганізми, грибки, особливо дріжджові, які спричиняють шлунково-кишкову патологію, патологію зубів, носових пазух, жовчних і сечовивідних шляхів.

Різні токсини (недоброякісні продукти; токсини, які утворюються в товстій кишці при колітах, при недостаній функції нирок).

Гельмінти: аскаридоз, трихоцефальоз, тріхінельоз.

Ліки: аспірин (до 39%, є і аспіринова астма), антидеприсанти, антибіотики, сироватки, вакцини. Відомо більше 1000 препаратів, які сенсибілізують організм. Половина хворих на хронічну кропив’янку не переносять аспірину та інших протизапальних препаратів.

Барвники і консерванти харчової промисловості (бензоати, азофарби). З метою виключення цих чинників необхідно дотримуватись певної дієти, яка не містить цих чинників, до 3 місяців.

Фізичні чинники. Кропив’янка спричинена цими чинниками не супроводжується нічними приступами і розвитком фігурних елементів:

а) холодова кропив’янка: спадкова і набута, в крові є кріоглобуліни, добрий лікувальний ефект справляє перитол;

б) сонячна кропив’янка може розвиватись на тлі недостатності функції печінки, порушень порфіринового обміну;

в) штучна або механічна кропив’янка (підвищений, уртикарний демографізм), необхідне обстеження для виключення гіпертиреозу.

Інгаляційна кропив’янка обумовлена підвищеною чутливістю до парфумів, пилку (поліноз), домашнього пилу, інших хімічних речовин.

Адренергічна кропив’янка (стара назва холінергічна) розвивається під впливом фізичних навантажень, посиленого потіння, впливу психогенних чинників, лікувальний ефект при ній справляють бета-блокатори.

Аутоімунна прогестеронова кропив’янка у жінок.

Контактна кропив’янка розвивається тільки на місці контакту із певними чинниками. Можливі такі комбінації:

а) контактна кропив’янка + набряк Квінке.

б) контактна кропив’янка + бронхіальна астма;

в) контактна кропив’янка + анафілактичний шок.

Контактна кропив’янка може розвиватись від контакту з:

а) холодом, тільки на відкритих ділянках;

б) теплом;

в) водою – аквагенна кропив’янка;

г) гумовими рукавичками;

д) харчовими продуктами: картоплею, рибою, яблуками, яйцями, морквою, грибами, ваніліном;

ж) різними чинниками: шовковими, бавовняними, синтетичними тканинами, шерстю тварин, шампунями, зубними пастами, які, як консервант, містять формальдегід, аерозолями для волосся, дезодорантами, смолами, гумою, формальдегідом, коричною і оцтовою кислотою;

з) внаслідок укусів комарів, ос, бджіл.

Кропив’янка як симптом (необов’язковий) може спостерігатись при таких загальних хворобах або станах: аутоімунний тиреоїдит (до 75%), злоякісні пухлини, хронічні тонзиліти, аднексити, хвороби гепатобіліарної системи, вагітність, дисменорея, малярія, амебіаз, лямбліоз, системний червоний вовчак, дерматоміозит, хвороба Віслера-Фанконі у дітей, як симптом анафілактичного шоку, як реакція на переливання крові, флюорозі (надлишку фтору у воді), макроглобулінемії Вальденстрема, васкулітах, синдромі Лефгрена (прикоренева легенева інфільтрація еозинофілами + вузлувата еритема), при деяких дерматозах (зернова короста, церкарійний шистосоматидний дерматит, токсикодермії, дерматит Дюрінга тощо).

Отже, кропив’янка є і як хвороба і як симптом. З патогенетичної точки зору кропив’янку поділяють на алергійну (20-30%) і неалергійну (неімунологічну) – 60-70%. Алергійна кропив’янка розвивається внаслідок реакції антиген-антитіло – активація протеаз – звільнення медіаторів (гістамін, серотонін, ацетилхолін, брадикінін та інші) які підвищують проникливість судин, спричиняючи обмежений набряк тканин.

Клініка. Єдиним елементом висипки є уртикарний елемент, який точно відповідає опікові кропиви (звідси і назва). Уртикарний елемент – це гострий, обмежений набряк сосочків шкіри, який з’являється раптово, недовго (години) існує, не має порожнини, підвищується над рівнем шкіри, з чіткими контурами, величиною від кількох міліметрів до долоні і більше, схильністю до утворення фігурних елементів, рожевого кольору, в центрі іноді колір блідий внаслідок стиснення судин ексудатом. Дуже рідко виникають бульозні елементи (бульозна кропив’янка) чи геморагічний компонент (може залишати тимчасову пігментацію). Коли ж елементи знаходяться в регресивній стадії, то можуть мати вигляд рожевих плям (плямиста кропив’янка) іноді з уртикарним краєм. Якщо ж аналогічні елементи з’являються на слизовій оболонці гортані, особливо у дітей, то можливий розвиток асфіксії, на слизових оболонках дихальних шляхів – приступи кількагодинного кашлю, на слизових оболонках кишок – короткочасні проноси, кишкові проноси, кишкові кольки. Може розвинутись алергічний міокардит, артрит. Можливі загальні явища: гарячка, озноб, нездужання, головний біль. В крові часто спостерігається еозинофілія.

За перебігом розрізняють гостру і хронічну рецидивуючу кропив’янку.

Діагностика ґрунтується на виявленні типових уртикарних елементів. У окремих хворих на момент звернення до лікаря елементів висипки може не бути, в такому разі хворим задають запитання чи була ця висипка як опік кропивою, а опік кропивою знають усі. Ще може бути яскравий червоний або уртикарний дермографізм.

Диференціальний діагноз проводять із шкірними хворобами, при яких можуть спостерігатись уртикарні елементи, а також із загальними хворобами, при яких уртикарний елемент спостерігається як окремий симптом цієї хвороби.

Лікування призначається лікарем:

По можливості виявити і усунути причинні чинники, хоча у випадках хронічної кропив’янки у 80% хворих це не вдається зробити.

Якщо ж кропив’янка харчового походження чи спричинена вживанням ліків, в перші години промивають шлунок, дають проносне, ентеросорбенти, комплекс травних ферментів (фестал та інші).

Виключають з раціону харчові алергени, екстрактивні речовини.

Антигістамінові препарати (фенкарол, тавегіл, феністил та ін.), іноді комбінуючи з циннарізином, в хронічних випадках гістаглобулін, амітриптілін, комбінація ефедрину з дипразином. При холодовій – перитол; при сонячній – делагіл, циметидин.

В гострих випадках із значною кількістю висипки, загрозою асфіксії, підвищеною температурою тіла, порушенням загального стану – нетривалий курс кортикостероїдів.

У випадках неалергійної кропив’янки резерпін 0,1 мг циклами по 5 днів із 2-денними перервами або в комбінації із 10 мг преднізолону на добу.

При патології гепатобіліарної системи – сліпе зондування, лікування лямбліозу тощо.

Гемодіаліз при хронічній кропив’янці справляє 100% ефект.

Профілактика полягає у виявленні  і виключенні дії названих вище чинників.